ДТП. Адвокат по ДТП

1. Про автомобільних перевізників, які повинні мати серед обов’язкових документів ліцензію В розумінні вимог статті 1 Закону України від 05 квітня 2001 року № 2344-III «Про автомобільний транспорт» автомобільний перевізник – фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами. Водночас законодавець виокремлює автомобільних перевізників, які повинні мати серед обов’язкових документів ліцензію, оскільки у статті 39 вказаного Закону міститься таке поняття, як перевезення пасажирів автобусами і легковими автомобілями для власних потреб, і в таких осіб відсутнє зобов’язання мати серед переліку документів ліцензію. Постанова Верховного Суду від 25 січня 2023 року у справі № 140/1167/22

2. При застосуванні відповідальності за порушення законодавства про автомобільний транспорт поняття «автомобільний перевізник» не завжди слід уособлювати з власником / користувачем транспортного засобу Відповідальність за порушення законодавства про автомобільний транспорт, передбачена абзацом шістнадцятим частини першої статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» (далі - Закон №2344-III), застосовується до автомобільних перевізників, а не до власників/користувачів транспортного засобу, яким перевозиться вантаж. Автомобільний перевізник має використовувати транспортний засіб для перевезення вантажу на законних підставах. Проте автомобільним перевізником є той, хто за умовами договору (із замовником) про перевезення вантажу надає відповідну послугу (статті 33, 50 Закону № 2344-III), а не власник/користувач транспортного засобу. Надання цієї послуги може передбачати використання (на законних підставах) транспортного засобу, який належить іншій особі, але ця обставина не змінює правового статусу перевізника в цих правовідносинах, особливо коли йдеться про застосування відповідальності, передбаченої абзацом шістнадцятим частини першої статті 60 Закону № 2344-III. Тому автомобільний перевізник не може визначатися тільки на підставі реєстраційних документів на транспортний засіб (адже такі дані не завжди можуть збігатися). № 240/22448/20

3. Про відсутність в органів місцевого самоврядування повноважень щодо затвердження певних форм типових договорів Норми Закону України від 26 листопада 2015 року № 848-VIII «Про місцеве самоврядування в Україні» не передбачають повноважень органів місцевого самоврядування затверджувати форми типових договорів про перевезення пасажирів. № 140/14050/20

4. Про документи, за допомогою яких можна підтвердити здійснення реєстраційних дій з транспортним засобом у разі відсутності реєстрових записів у Єдиному державному реєстрі транспортних засобів МВС Протоколи про адміністративний правопорушення, договори купівлі-продажу, виписки від страхових компаній, довідки про проходження технічних оглядів, на які посилаються позивачі, не підтверджують здійснення саме реєстраційних дій щодо транспотрного засобу. У разі зникнення в Єдиному державному реєстрі транспортних засобів відомостей про реєстрацію транспотрного засобу, ураховуючи положення пунктів 7-8, 14-15 (пункти 15-16 в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) Постанови Кабінету Міністрів України від 07 вересня 1998 року №1388 «Про затвердження Правил державної реєстрації та обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, конструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів та мотоколясок», підставою для внесення інформації про таку реєстрацію будуть документи, які засвідчують попередньо здійснену реєстрацію. Якщо ж встановити дійсність первинної реєстрації транспортних засобів за записами книг обліку зареєстрованих транспотрних засобів не має можливості, то у цьому випадку єдиними належними документами, які засвідчують попередньо здійснену реєстрацію транспортних засобів є свідоцтва про їх попередню реєстрацію. Також доказом щодо підтвердження здійснення реєстраційних дій з транспортними засобами можуть бути і книги обліку зареєстрованих транспотрних засобів. № 320/5649/20

5. Про межі дії Закону України «Про перевезення небезпечних вантажів» за ознакою територіальності здійснення перевезень небезпечних вантажів Дія Закону України «Про перевезення небезпечних вантажів» не поширюється на перевезення небезпечних вантажів на територіях підприємств, установ та організацій, де ці вантажі виготовляються або утворюються, використовуються або захороняються, та інші передбачені законом випадки. № 160/9091/21

6. Про перевищення вагових параметрів порівняно з параметрами, визначеними в п. 22.5 Правил дорожнього руху Перевищення вагових параметрів на 2 % порівняно з параметрами, визначеними в п. 22.5 Правил дорожнього руху є саме понаднормативним перевищенням (а не допустимим відхиленням у перевищенні вагових параметрів), проте вказане перевищення не несе для перевізника таких наслідків, як обов’язок оформити відповідний дозвіл і внести плату за проїзд автомобільними дорогами загального користування. № 380/5173/20

7.Передання власником у користування іншій особі транспортного засобу не вважається вибуттям транспортного засобу з володіння власника (особи, якій він передав майно в користування) поза його волею в розумінні положень пункту 3 частини першої статті 388 ЦК України. 17 Огляд правових висновків Об’єднаної палати КЦС ВС за 2023 рік Власник речі (у цьому випадку – автомобіля) повинен нести ризик обрання контрагента, який може своєю недобросовісною поведінкою позбавити його права на витребування своєї речі. У такому разі власник може захистити своє право шляхом звернення з позовом про відшкодування збитків до особи, якій він передав річ у користування і володіння, оскільки спірне майно вибуло з його власності з його волі, а тому правовий механізм, передбачений статтею 388 ЦК України, застосуванню до спірних правовідносин не підлягає. № 752/5281/20, № 607/8879/21

Предоставление правовой помощи адвоката по ДТП	Стоимость грн.
Консультация	бесплатно
Административное и судебное обжалование с первой и до верховной инстанции протокола об административном правонарушении	500
Защита прав и свободы при досудебном и судебном следствии при ДТП	400

Выводы ВСУ от 31.10.19 г. №404/700/17 о невозможности использования в качестве надлежащего и допустимого доказательства копии видеозаписи ДТП с оптического диска с камеры наружного видеонаблюдения

Согласно п. 3 ч. 1 ст. 284 УПК уголовное производство закрывается в случае, если не установлены достаточные доказательства для виновности лица в суде и исчерпаны возможности их получить.

Суть дела: водитель признан виновным в том, что он, управляя мотоциклом, в нарушение требований пунктов 1.5, 2.3 «б» и «д», 12.3 ПДД Украины. Был невнимательным, не следил за дорожной обстановкой, двигаясь с допустимой скоростью для населенного пункта, напротив дома №24 допустил столкновение с автомобилем, который двигался в попутном направлении, и выполнял маневр разворота.

В результате ДТП пассажир мотоцикла получила средней тяжести телесные повреждения.
В данном уголовном производстве суды пришли к выводу о невозможности использования, при обосновании виновности водителя мотоцикла, видео с оптического диска с камеры наружного видеонаблюдения, поскольку он не является оригиналом.

В частности, суд сослался на заключение экспертизы видеозаписи, согласно которому запись ДТП с оптического диска, предоставленная на исследование, является копией, а потому установить технологические свойства (признаки монтажа, нарушение непрерывности записи, стирания, обрезание и т.д.) невозможно.

Проверка указанных обстоятельств могла существенно повлиять на выводы по установлению скорости движения водителя. Кроме того, было учтено, что обстоятельства, которые зафиксированы на копии, и их содержание органами досудебного расследования не проверялся.

Кроме того, в ходе досудебного следствия, ни оригинал видео, ни записывающее устройство и их местонахождение установлены не были, а на стадии судебного разбирательства такие возможности были исчерпаны, так как прошло достаточного времени с момента происшествия ДТП.

Поэтому предоставленный видеозапись не может быть использован как надлежащий доказательство, то есть как таковой, что способен своим содержанием устанавливать факты и обстоятельства, имеющие значение для уголовного производства.

Когда ДТП произошло за границей

Если вы попали в ДТП за границей и у вас есть международный сертификат «Зеленая карта», необходимо помнить о порядке действий в такой ситуации.

Первоначально важно поставить в известность компетентные органы государственной власти конкретной страны нахождения (будто адвокат по ДТП, автодорожная полиция, противопожарная служба, пограничные или таможенные органы и др. — в зависимости от местонахождения и сути страхового случая) для засвидетельствования факта ДТП и составления необходимых документов.

Предположим, вы не знаете языка страны, на территории которой наступил страховой случай. Стоит это указать, а в графе для пояснений отметить «не считаю себя виновным», «не согласен». Если у вас есть свидетели, желательно указать их координаты в документе (имена, адреса, телефонный номер и, желательно, получить их подписи).

Если в сложившейся ситуации виновны вы, нет возможности чтобы вас проконсультировал адвокат по ДТП, требуется предъявить потерпевшей стороне свой полис и предоставить ее вторую часть. Во всех письменных доказательствах наступления происшествия, нужно отметить номер и срок действия «Зеленой карты». При наступлении больше чем одного случая, когда второй отрезок уже использован, с того, который остался делаем копию. При невозможности скопировать отрывную часть, то там где описано событие, указываем все имеющиеся данные, а отрезок остается у вас для удостоверения наличия договора страховании пусть будет у вас на время оставшейся поездки. Застрахованные имеют право на страховку на протяжении всего действия договора.

Когда приедете домой необходимо адвокат по ДТП поможет немедленно предоставить специалистам страховой компании подробное письменное объяснение по поводу происшествия (всех свидетелей конечно) и экземпляр соответствующего документа, выданного компетентными органами.

Результаты от cтрахования через Интернет

Рынок on-line в Украине представлен пока достаточно ограничено, и такой способ страхования широкого признания не получил.

Этот способ имеет ряд положительных аспектов, но на сегодня в нашем государстве негативные аспекты тоже имеют место быть. В целом онлайн страхование предназначено для упрощения такого порядка, экономии времени и задействованных ресурсов.

Так, по опыту США, клиент не контактирует со страховой компанией. Он находит через Интернет услуги которые ему подходят. Подписывает договор электронной подписью и получает готовый полис по почте.

Страховая компания имеет доступ к централизованной базе данных, что позволяет страховщику узнать, какой автомобиль страхуется, кто собственник, участвовал ли он в ДТП, не привлекая дополнительные человеческие ресурсы. Вследствие такой процедуры оформления стоимость полиса также уменьшается в разы.

Проблематичность on-line страхования в Украине состоит в следующем. Сама процедура выглядит таким образом: потенциальный клиент заходит на сайт, где есть опция «Купить страховку он-лайн», и выбирает вид страхования, который его интересует. Затем вносит свои данные и отправляет заявку в страховую компанию. Менеджер перезванивает клиенту и договаривается о встрече, чтобы подписать договор и передать полис. Заплатить за полис можно как во время встречи с представителем, так и через Интернет.

Однако помимо упрощенной процедуры автолюбитель может столкнуться с определенными рисками. Так, например, страховка КАСКО, в отличие от полиса ОСАГО, составляет ряд нюансов и особенностей, а в договоре могут быть прописаны условия, которые в будущем позволят поставить компенсацию под вопрос. Подписывая договор на скорую руку, можно не заметить существенные условия возмещения.

Выход из ситуации — четкое прописывание на сайте правил и условий, чтобы желающий застраховаться мог сначала ознакомиться с ними и выразить свое согласие, а уж потом рассчитывать тариф.

Страховаться или нет через Интернет, безусловно, личное дело каждого. Но если уж решились, необходимо очень тщательно и вдумчиво ознакомиться с предлагаемыми условиями страхования во избежание впоследствии отказа компании в выплате страхового возмещения.