Максимов Валентин Вікторович
IT авторское интеллектуальное право
Інтелектуальне право в практиці Верховного суду
1. Про встановлення факту використання винаходу чи визнання патенту залежним від іншого патенту. Встановлення факту використання винаходу (корисної моделі) чи визнання патенту залежним від іншого патенту безпосередньо не відновлює порушене право інтелектуальної власності та не присікає порушення права інтелектуальної власності, а може бути лише передумовою для застосування інших способів захисту (наприклад, компенсації чи припинення порушення. №331/6402/15ц
2. Питання реєстрації майнових прав інтелектуальної власності за договорами про передання таких прав на ім’я компаній, що здійснюють управління активами інституту спільного інвестування пайового фонду У чинному законодавстві відсутні будь-які обмеження щодо можливості включення до складу активів пайових інвестиційних фондів майнових прав інтелектуальної власності на торгівельну марку (в активи відповідного інституту спільного інвестування). Активи пайового фонду, зокрема, нерухоме майно, цінні папери і депозити, реєструються в установленому порядку на ім’я компанії з управління активами з обов’язковим зазначенням реквізитів такого фонду. Державна реєстрація виключних майнових прав інтелектуальної власності на торговельну марку на ім’я компанії з управління активами із зазначенням реквізитів фонду, в інтересах якого така компанія діє, не суперечить нормативно-правовим актам, якими врегульовано питання інститутів спільного інвестування. №910/10373/22
3.Такий спосіб захисту як заборона використання найменування юридичної особи іншої організаційно-правової форми (без доведення, що відповідне найменування є комерційною (фірмовою) назвою та/або захищене іншими правами інтелектуальної власності, встановленими законом) не передбачений законом, тобто є неналежним способом захисту. №826/7514/17
4. Про оподаткування операцій з постачання програмної продукції. Для цілей пункту 26-1 підрозділу 2 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України до програмної продукції належать: криптографічні засоби захисту інформації; результат комп’ютерного програмування у вигляді операційної системи, системної, прикладної, розважальної та/або навчальної комп’ютерної програми (їхніх компонентів), а також у вигляді інтернет-сайтів та/або онлайн-сервісів. № 640/8979/21
5. Про оприбуткування податком на додану вартість операцій щодо постачання обладнання з інтегрованим програмним забезпеченням. Звільнення від оприбуткування податком на додану вартість можливе лише щодо операцій з постачання самостійної програмної продукції. Якщо програмне забезпечення є невіддільною складовою обладнання та необхідне для його функціонування, то операція підлягає оподаткуванню на загальних підставах. № 640/20409/21
6. Про використання у творі імені фізичної особи без її дозволу. Використання імені фізичної особи без її дозволу у творі, який висвітлює не лише об’єктивні події, а й включає в себе домисел авторів, є неправомірним та може свідчити про порушення особистого немайнового права такої особи на використання власного імені. У такому випадку фізична особа має право вимагати зупинення порушення її прав і відшкодування моральної шкоди. Підставою для захисту такого порушеного права є сам факт використання імені фізичної особи незалежно від характеру поширеної при цьому інформації про особу. № 752/7647/20
7. Про розмір моральної шкоди. Грошова сума компенсації моральної шкоди є лише ймовірною, і при її визначенні враховуються характер правопорушення, глибина фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, інші обставини, які мають істотне значення, вимоги розумності і справедливості. Розмір відшкодування моральної шкоди не є сталою величиною, а визначається судом у кожному конкретному випадку з урахуванням всіх обставин справи, має бути не більш аніж достатнім для розумного задоволення потреб потерпілої особи і не повинен приводити до її збагачення. № 293/174/23
8. У разі не доведення стороною у справі обставин, що свідчать про добросовісне використання нею торговельної марки або здійснення значної та серйозної підготовки до такого використання до дати подання іншою стороною заявки на цю марку, суду не має підстав для висновку про наявність в особи права попереднього користування на торговельну марку. № 910/16093/18
9. Вимога про визнання недійсним свідоцтва на торговельну марку не підлягає розгляду за правилами господарського судочинства, якщо власником такого свідоцтва є фізична особа. Вимога про визнання недійсним свідоцтва на торговельну марку, власником якої є фізична особа, не підлягає розгляду за правилами господарського судочинства. Належним відповідачем щодо такої вимоги має бути саме власник свідоцтва як фізична особа, а не фізична особа – підприємець. Такі спори підлягають вирішенню в загальних судах. № 910/4461/23
10. Щодо застосування абз. 4 ч. 1 ст. 27-1 Закону України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі» у відносинах з продовження строку дії патенту, об’єктом якого є лікарський засіб. Якщо річний строк, встановлений в абз. 4 ч. 1 ст. 27-1 Закону України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі», розпочався та закінчився до набрання чинності цієї норми Закону, а саме до 16.08.2020, то зазначена норма до відносин продовження строку чинності майнових прав інтелектуальної власності не застосовується; якщо річний строк, встановлений в абз. 4 ч.1 ст. 27-1 Закону України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі», розпочався до набрання чинності цієї норми, а саме до 16.08.2020, а закінчився після набрання чинності, то річний строк продовжується до 16.08.2021; якщо річний строк, встановлений цією нормою, розпочався після набрання її чинності, а саме після 16.08.2020, то зазначений строк обліковується від дати подання заяви на отримання дозволу компетентного органу для введення лікарського засобу в цивільний обіг вперше в будь-якій країні до дати подання заяви на отримання дозволу компетентного органу для введення лікарського засобу, засобу захисту тварин, засобу захисту рослин у цивільний обіг в Україні. № 910/12688/24
11. Щодо питання розмежування юрисдикції у спорі про захист прав на корисну модель. Вирішуючи питання юрисдикції спору, слід мати на увазі і зміст права, яке порушене, або підлягає захисту. Реєстрація корисної моделі за своїм змістом має на меті захист об’єкта інтелектуальної власності та його використання у господарській діяльності. № 911/1272/24
12. Щодо правової кваліфікації АМКУ обставин, які можуть свідчити про наявність або відсутність порушення законодавства про захист недобросовісної конкуренції. При оцінці обставин, покладених АМКУ в основу свого рішення надається правова кваліфікація тільки обставинам, які можуть свідчити про наявність або відсутність в діях товариства порушення законодавства про захист недобросовісної конкуренції. Комітет аналізує зібрані фактичні дані виключно на предмет можливості встановлення наявності або відсутності порушення в діях суб'єкта господарювання, а не перевіряє дії посадової особи державного органу. № 910/2596/24
13. Щодо вирішення спору про недобросовісну конкуренцію у вигляді неправомірного використання оформлення упаковки товарів Істотне значення для правильного вирішення судового спору, який виник з конкурентних відносин, об’єктом захисту яких є оформлення пакування товарів згідно зі ст. 4 Закону України «Про захист від недобросовісної конкуренції», має саме схожість зовнішнього вигляду оформлення пакування товару. Чинне законодавство не пов’язує можливості захисту від недобросовісної конкуренції виключно з наявністю в особи права на відповідний об’єкт інтелектуальної власності. Мають враховуватися загальні права особи на користування результатами власної діяльності, виключна компетенція органів АМКУ у сфері захисту від недобросовісної конкуренції, а також фактичні обставини використання відповідного опаковання виробниками на одному ринку стосовно одного товару (у цьому випадку вологих серветок дитячих), зовнішнє оформлення яких є схожим до ступеня сплутування та може призвести до змішування діяльності цих виробників. № 910/1384/24
14. Щодо строку звернення до АМКУ у справах про недобросовісну конкуренцію в разі триваючого порушення КГС ВС розглянув касаційну скаргу ТОВ у справі за позовом скаржника до АМКУ про визнання недійсним рішення АМКУ щодо порушення законодавства про захист від недобросовісної конкуренції та накладення штрафу. Позовні вимоги мотивовані тим, що заява про порушення законодавства про захист від недобросовісної конкуренції подана заявниками до АМКУ через дев’ять місяців з моменту, коли заявники дізналися або повинні були дізнатися про гіпотетичне порушення своїх прав, у той час як ст. 28 Закону України «Про захист від недобросовісної конкуренції» встановлює строк у шість місяців для звернення із заявою до АМКУ. Закінчення такого строку на звернення із заявою є підставою для відмови у її прийнятті, якщо орган АМКУ не визнав поважними причини пропуску строку на звернення до АМКУ. № 910/3667/24
15. Щодо застосування права суду зупинити виконання рішення АМКУ з метою забезпечення позову у справі про визнання недійсним рішення АМКУ. Передбачене законом право суду зупинити дію оскаржуваного рішення органу АМКУ не може розглядатися як самостійна та єдина підстава для забезпечення позову. Забезпечення позову у такий спосіб призводить до продовження діяльності позивача / заявника на противагу рішенню, згідно з яким ця діяльність визнана протиправною, а за своїми наслідками таке забезпечення позову є тотожним задоволенню заявлених позовних вимог, що недопустимо згідно з процесуальним законом. № 922/1327/25
16. Щодо дотримання органом АМКУ строків давності притягнення суб’єкта господарювання до відповідальності. Положення ч. 2 ст. 42 Закону України «Про захист економічної конкуренції» визначають, що перебіг строку давності зупиняється на час розгляду органом АМКУ антимонопольної справи. Водночас наведені положення ніяким чином не скасовують, підміняють та/або продовжують строки, визначені у частині першій цієї статті. Також в силу положень ст. 19 Конституції України та п. 1 ст. 3 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» не наділяють правом органи АМКУ щодо притягнення суб’єкта господарювання до відповідальності за порушення конкурентного законодавства поза межами, визначеними у ч. 1 ст. 42 Закону. У вирішенні питання щодо дотримання органом АМКУ строків давності притягнення суб’єкта господарювання до відповідальності тлумачення словосполучення «розгляду органами Антимонопольного комітету України справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції» першочергове значення має саме сутнісний зміст поняття «розгляд справи». Тобто, вчинення органом АМКУ всіх необхідних процесуальних дій, направлених на збір доказів, які підтверджують обставини інкримінованого суб'єкту господарювання порушення конкурентного законодавства та вчинення всіх необхідних, передбачених Законом дій задля встановлення обставин такого порушення, і, відповідно, прийняття рішення щодо наявності / відсутності підстав для притягнення цього суб'єкта до відповідальності. № 910/19061/21
17. Щодо наслідків бездіяльності органу АМКУ у прийнятті рішення поза межами строку давності притягнення до відповідальності за порушення законодавства про захист економічної конкуренції. У разі якщо господарські суди під час розгляду справи встановлять обставини саме щодо бездіяльності органів АМКУ, яка полягає у зволіканні щодо прийняття рішення за наслідками розгляду антимонопольної справи, в межах строків притягнення до відповідальності, які встановлені у ст. 42 Закону України «Про захист економічної конкуренції» за відсутності об’єктивних і поважних причин, що пов’язані безпосередньо із розглядом справи (складність справи / поведінка сторін антимонопольної справи / дії або бездіяльність відповідних державних органів), бездіяльність органу АМКУ не може визнаватися такою, що узгоджується з положеннями ст. 59 Закону. № 916/5677/23
18. Щодо оцінки рішення АМКУ, прийнятого на підставі правочину, визнаного судом недійсним. За своєю правовою природою недійсність правочину є юридичним матеріально-правовим фактом, який впливає не лише на оцінку АМКУ впливу на певний ринок та допустимість концентрації без порушення законодавства, але і на дотримання як суб’єктом господарювання, так і самим АМКУ всіх врегульованих нормами законодавства способу, порядку та процедур, необхідних для надання дозволу суб’єкту звернення про надання дозволу на концентрацію. Зокрема, як щодо обов’язку самого заявника здійснювати подання в АМКУ достовірної та повної інформації згідно з вимогами Закону України «Про захист економічної конкуренції» та Положення, так і обов’язку АМКУ всебічно та повно з’ясовувати обставини на підставі належним чином підтверджених, викладених у заяві про надання дозволу на концентрацію обставин. Така достовірність не може ґрунтуватися на недійсних правочинах. Правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним саме з моменту його укладення, а не з моменту відповідного рішення суду. Загальні підходи та принципи оцінки законності рішень, прийнятих, у тому числі, на підставі недійсного правочину, є однаковими як для суду, так і для органів АМКУ. № 910/2201/24
19. Щодо підтвердження монопольного становища суб'єкта господарювання на ринку послуг з доступу до кабельної каналізації на мостах Суб'єкт господарювання займає монопольне (домінуюче) становище на ринку послуг з доступу до інфраструктури кабельної каналізації електронних комунікаційних мереж, якщо на відповідному товарному та географічному ринку в нього немає жодного конкурента. Встановлення суб'єктом господарювання, який займає монопольне становище, вартості послуг у розмірі, що перевищує граничний розмір, встановлений законодавством, становить зловживання монопольним становищем через встановлення таких цін, які неможливо було б встановити за умов існування значної конкуренції на відповідному ринку. Дії щодо встановлення завищеної вартості послуг призводять до ущемлення інтересів споживачів та є порушенням законодавства про захист економічної конкуренції. Відсутність звернень споживачів не звільняє власника інфраструктури від обов'язку приведення договорів у відповідність до вимог законодавства про доступ до об'єктів інфраструктури, оскільки таке приведення може здійснюватися на вимогу власника (балансоутримувача) інфраструктури об'єкта доступу. № 910/12657/24
20. Щодо визначення відносин контролю у зв’язку з притягненням групи осіб до відповідальності за неправомірну антиконкурентну поведінку. До складу групи в розумінні ст. 1 Закону України «Про захист економічної конкуренції» входять лише особи, причетні саме до неправомірної антиконкурентної поведінки (які або безпосередньо вчиняли порушення, або сприяли його вчиненню). Автономність поведінки такої групи полягає у спільному (усіма членами групи, але окремо від будь-яких непричетних осіб) вчинені певного порушення. Разом з тим відносини контролю мають бути пов’язані виключно з неправомірною поведінкою – вчиненням порушення членами такої групи, що входить до предмета доказування саме зі сторони АМКУ. Звичайний корпоративний контроль сам собою не має наслідком визнання пов’язаних ним осіб членами групи в розумінні ст. 1 Закону. Особи, не причетні до порушення (хоча й пов’язані корпоративними відносинами), включенню до складу названої групи та притягненню до відповідальності не підлягають. № 910/3449/21
21. Щодо безпідставності встановлення відсутності правопорушення (вчинення антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів) з огляду на відміну торгів / визнання торгів такими, що не відбулися Відміна торгів або визнання торгів такими, що не відбулися не звільняють їх учасників від відповідальності за вчинення антиконкурентних узгоджених дій, які полягали у спотворенні результатів торгів, оскільки, недосягнення суб’єктами господарювання мети, з якою вони узгоджують власну конкурентну поведінку, з причин та обставин, що не залежать від їх волі (у цьому випадку у зв’язку з тим, що ВС торги визнані такими, що не відбулися), не є підставою для встановлення відсутності правопорушення, передбаченого п. 4 ч. 2 ст. 6 Закону України «Про захист економічної конкуренції» (вчинення антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів), адже негативним наслідком є сам факт спотворення через узгоджену поведінку. № 910/3374/24
22. Використання однієї IP-адреси та інші спільні дії учасників торгів як докази антиконкурентних узгоджених дій. Антиконкурентні узгоджені дії суб'єктів господарювання, які стосуються спотворення результатів торгів, можуть бути доведені сукупністю непрямих доказів, що в комплексі свідчать про узгодженість поведінки учасників. Зокрема, доказами узгодженості дій можуть бути: використання учасниками торгів однієї IP-адреси для доступу до електронної системи закупівель, до якої один з учасників не мав легального доступу; синхронність дій учасників при поданні тендерних пропозицій та оплаті послуг електронних майданчиків; подання одним учасником неповної або неналежно оформленої тендерної документації; відсутність конкурентної поведінки під час аукціону; наявність трудових відносин між пов'язаними особами конкуруючих учасників; завантаження документів, що містять інформацію про працівників іншого учасника торгів. Такі обставини, встановлені в сукупності, підтверджують відсутність справжньої конкуренції між учасниками та наявність узгоджених дій, спрямованих на спотворення результатів торгів. № 910/102/25
23. Щодо сукупної оцінки наведених у рішенні АМКУ доказів з огляду на їх вірогідність. Сукупна оцінка доказів, вказаних АМКУ в оспорюваному рішенні, може вважатися більш вірогідною для підтвердження узгоджених дій саме позивачем лише у тому випадку, коли вона повністю виключає можливість вірогідності в одночасному існуванні обставин, які, на думку АМКУ, підтверджують таке узгодження. № 910/11961/24
24. Щодо застосування норм закону в редакції, чинній на момент прийняття рішення АМКУ. До нарахування пені за несвоєчасну сплату штрафу АМКУ підлягає застосуванню та редакція Закону про захист економічної конкуренції, яка діяла на момент ухвалення рішення АМКУ. Нові правила, що зупиняють строк сплати штрафу на час судового оскарження, не мають зворотної дії, оскільки не пом’якшують відповідальності, тому перерахунок пені за новою редакцією є неправомірним. № 906/605/25
25. Щодо внесення інформації до Зведених відомостей АМУК та Державного реєстру. Внесення інформації до Зведених відомостей АМКУ та Державного реєстру не є виконанням рішення Комітету і не зупиняється у зв’язку з його оскарженням. № 910/897/25
IT- юрист против пиратства в Интернете
Чтобы понять пиратство, посмотрим на его определение в законе.
Закон Украины «Об авторском праве и смежных правах» статьей 50 определяет нарушения в сфере авторского права и (или) смежных прав — опубликование, воспроизведение, ввоз на таможенную территорию Украины, и вывоз с нее и распространение контрафактных экземпляров произведений (в том числе компьютерных программ и баз данных), фонограмм, незаконное обнародования программ организаций вещания, камкординг, код-шеренг, а также интернет-пиратство, то есть совершение любых действий, которые признаются нарушением с использованием интернет сети.
Определение включает в себя перечень следующих действий: опубликование, воспроизведение, ввоз, вывоз, а также распространения для борьбы с которым поможет IT- юрист.
Опубликование — произведения, считается выпущенным в свет, если оно каким либо способом передано другим лицам, в том числе издано, публично исполнено, публично показано, передано по радио или телевидению, отображенный в общедоступных электронных системах информации (ст. 442 ГК).
Воспроизведение — изготовление одного или более экземпляров произведения, видеограммы, фонограммы в любой материальной форме, а также их запись для временного или постоянного хранения в электронной (в том числе цифровой), оптической или иной форме, которую может считывать компьютер.
Распространение — любое действие, с помощью которого продукт (труда) непосредственно или косвенно предлагаются публике, в том числе доведение этих объектов до сведения публики таким образом, что ее представители могут осуществить доступ к этим объектам с любого места и в любое время по собственному выбору (ст. 1 Закона).
Камкординг — видеозапись аудиовизуального произведения при его публичной демонстрации в кинотеатрах, других кино зрелищных учреждениях лицами, находящимися в том же помещении, где происходит такая публичная демонстрация, для любых целей без разрешения автора.
Кардшейринг — обеспечение в любой форме и любым способом доступа к программе (передачи) организации вещания, доступ к которой ограничен применением технических средств защиты (абонентская карта, код и т.д.), в обход такой защиты, в результате чего указанная программа (передача) может быть воспринята или иным способом доступна без применения защиты.
Итак, законодательное определение сводится к применению термина «контрафактные произведения».
На основе анализа международных нормативно-правовых актов, созданных с помощью IT- юристов, можно выделить следующие специфические признаки.
1) наносит значительный ущерб интересам авторов и (или) право владельцам;
2) осуществляется путем присвоения результата труда;
3) цель — получение прибыли или иной выгоды (в том числе морального характера);
4) осуществляется в коммерческих масштабах.
Пиратство — правонарушение, которое наносит большой ущерб правообладателям в результате присвоения объектов труда в целях извлечения выгоды.
При характеристике одной из основных признаков считается получение материальной или моральной выгоды и существенных убытков, которые были нанесены правообладателю. При исследовании этого явления в Сети, IT- юристами, с учетом того что мы живем в век информационных технологий и нуждаемся доступа к данным, критерий наличия ущерба и цели пирата на получение выгоды является также необходимым.
В связи с огромным значением относительно размера ущерба для такой характеристики, целесообразно различать «мягкие», сущность которого заключается в нарушении авторских прав, сопровождается интересами незначительных по величине материального ущерба или лишь морального вреда.
Вместе с тем, было бы неоправданным ограничением не предоставлять им защиту в каждом случае "мягкого» вреда". Такая защита должна быть предоставленным, однако, с учетом при этом также и интересов лица, совершившего правонарушение. Решение коллизии интересов, здесь возникает, видится в установлении дополнительных условий возложения ответственности на лицо нарушителя прав в чем поможет только IT- юрист. Справедливым было бы, как кажется, возложение на автора, обратился с иском и тяжести доказательства этого факта, а в случае, когда будет установлено незначительный размер материального ущерба или факт нанесения лишь морального вреда, также и обязанности доказывания наличия умысла нарушителя.
Таким образом, имущественная ответственность возлагается именно на тех, кто умышленно нарушил авторские права, и благодаря этому во главу угла получается не компенсационная, а воспитательная функция ответственности.
IT- юристы, отмечают, что от этого следует отличать внешне похожие на них действия, которые, вместе с тем, не имеют всех признаков. Речь идет о тех ситуациях, когда неправомерное использование не с целью получения прибыли или иной выгоды, а в целях добавления других лиц к результатам интеллектуальной деятельности, их рекламирования и тому подобное. В связи с отсутствием квалификационных признаков такого правонарушения, это целесообразно именовать иначе, например, якобы оно, подчеркивая этим сходство этих явлений и, вместе с тем, их тождественность.
Практическим следствием введения указанной категории могло бы быть установление ответственности, (а она должна быть, поскольку речь идет о нарушении в случае, когда истцом будет доказана вина нарушителя)
Любой IT- юрист вам ответить, что пиратство в интернете — это правонарушение, которое осуществляется в цифровой сети, предусматривает присвоение и распространение нелегального контента с целью получения выгоды. Причиняет ущерб, пользуясь при этом поддержкой значительной части общества — сторонников свободного доступа.
Интернет-пиратство — это специфический вид правонарушения, важной чертой будут отношение общества к действиям, которые, по сути, являются незаконными, но для рядового гражданина вошли в повседневную практику. Оно является разновидностью пиратства, которое осуществляется в сфере информационных технологий с использованием новейших возможностей техники, отличается скоростью распространения и качеством пиратской продукции.
К специфическим признакам действий носятся: восприятие пользователями в Сети положительным и закономерным явлением;
отсутствие территориальных границ пиратской деятельности; применение новейших технологических достижений при осуществлении такой деятельности;
невозможность контроля со стороны государства за причинения убытков создателям в Сети;
низкая стоимость электронных экземпляров.
ВИРТУАЛЬНАЯ СОБСТВЕННОСТЬ
Концепция «компьютерной симуляции» как методологическая основа возникновения «виртуальной собственности»
В век информационных технологий, когда понятие собственности и ее понимание отношения к материальным вещам, претерпело существенных изменений, приобрела важное значение, так называемая, «виртуальная собственность».
Своим появлением эта категория обязана другому инновационному понятию - «виртуальная реальность», которое определяет, как технически сконструировано с помощью технических средств интерактивная среда создания и оперирования объектами, подобными реальным или мнимых, на основе их трехмерного графического изображения. Симуляции их физических свойств (объем, движение и т.д.), симуляции их способности влиять и быть самостоятельной, присутствовать в устройстве.
Поэтому перед тем как перейти к выяснению этого понятия, должны определиться с таким феноменом, которая не является «реальностью, а потому должна называться более точно - «виртуальная среда». Но, учитывая распространенность существующего названия, IT- юристы используют оба обозначения.
До того, как характеризовать относительно ИТ-сферы, стоит вспомнить, что методологическим основанием появления и существования этого концепта можно считать идею, согласно которой мы вообще существуем в цифровом мире, основанием возникновения которого считается «симуляция». Эта идея в последнее время приобретает все большую популярность в бытность свою основой фильмов вроде «Матрицы», распространяясь благодаря Интернету, компьютерным играм, интерпретациям квантовой механики, новейшим фильмам на эту тему и тому подобное.
Учитывая методологическое значение этой концепции для понимания сущности концепции «собственности», выложим дальше ее основные положения и аргументацию жизнеспособности.
Корнями идеи компьютерной симуляции нашего мира считают взгляды древних греков относительно сновидений, видений, фантазий. На такой основе выстраивается вывод, что наше восприятие реальности уже отделено от собственно реальности, которая есть просто электрическим импульсом, интерпретируются мозгом. Мы воспринимаем мир опосредованно и несовершенно (с оптическими иллюзиями и т.д.).
Кроме того, мы чувствуем только упрощенную версию сенсорной информации, поскольку наблюдения нашего мира требует слишком много вычислительной мощности — поэтому и мозг разделяет ее на эвристику (или упрощение, но полезные представления). Наш ум постоянно ищет повторяющиеся картинки, модели, шаблоны в нашем мире и подстраивает их под наше восприятие.
Отсюда следует, что наше восприятие уже отличается от собственно реальности: это лишь попытка мозга обработать входящий поток сенсорных данных. Поэтому, если наше восприятие реальности зависит от упрощенного потока информации, не имеет значения сам источник (физический мир или компьютерная симуляция, которые снабжают нас теми же знаниями).
Чтобы сейчас симулировать всю Вселенную, просто не хватает вычислительной мощности.
По оценке сущности собственности, IT- юрист на две основные точки зрения:
Согласно первой из них, виртуальная собственность является лишь компьютерным кодом, используемого в более сложной программе на основании лицензионного соглашения. Значит, все права собственности принадлежат владельцу игры. То есть, если вы купили цифровую книгу, или заплатили за новый альбом любимого исполнителя — вы владеете контентом. Но владельцем вас вряд ли можно назвать, поскольку, как правило, прожали на кнопку «Принять условия лицензионного соглашения», пользователь получает от компании только лицензию на использование файла.