Сімейний адвокат по розлученню, поділ майна, аліменти, опіка дітей, оформити аліменти

Сімейні спори

1. Позов про усунення перешкод у вихованні дитини і спілкуванні з нею є позовом про заборону поведінки особи, яка чинить перешкоди іншій особі в здійсненні нею свого права, тому задоволення вимоги баби та діда про зобов’язання одного з батьків дітей, з яким вони проживають, не чинити перешкоди в спілкуванні з онуками можливе лише за наявності таких перешкод. Правова практика Верховного суду справа № 607/1377/22

2. Необізнаність особи щодо її батьківства стосовно дитини свідчить про поважність причин пропуску строку на звернення до суду з позовом про оспорювання батьківства, встановленого статтею 56 КпШС України. № 756/10603/17

3. Поділ може бути здійснений як за домовленістю подружжя, так і за судовим рішенням. № 307/2148/16

4. Законодавець не передбачив такої можливості, як зупинення нарахування аліментів, переривання сплати аліментів у певні періоди, зокрема коли повнолітня дитина безпосередньо не бере участі в освітньому процесі, а також звільнення платника аліментів від сплати аліментів на утримання повнолітньої дитини у зв’язку з продовженням нею навчання в період канікул, переходу на навчання на інший освітній рівень або до іншого навчального закладу, зокрема вступу до магістратури. № 752/20152/16-ц

5. Наявність між батьками спору щодо управління майном своєї малолітньої дитини не може бути підставою для визнання незаконною відмови нотаріуса у видачі дублікатів правовстановлюючих документів на майно, оскільки відсутність їх оригіналів у матері не свідчить про їх втрату або зіпсування у разі наявності оригіналів цих документів у батька. № 357/8270/20

6. Під час розгляду справ щодо визначення місця проживання дитини суди передусім повинні враховувати інтереси самої дитини, оцінюючи сталі соціальні зв’язки, місце навчання, психологічний стан тощо, а також дотримуватися балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини й обов’язком батьків діяти в її інтересах. У разі зміни відносин між батьками, а також встановлення можливості їхнього спільного спілкування та проведення часу з дитиною визначене місце проживання дитини з одним із батьків може бути змінено як за згодою батьків, так і в судовому порядку. № 554/5428/21-ц

7. Дозвіл на виїзд неповнолітньої дитини за межі України без згоди та супроводу батька не передбачає можливості його видачі на майбутні, постійні поїздки, є разовим, тобто таким, що надається судом на конкретно визначену поїздку з конкретно визначеним періодом перебування за кордоном. Надання судом дозволу на виїзд дитини за кордон без згоди батька без визначення відповідного часового проміжку перебування дитини в іншій країні не свідчить про одноразовий виїзд та може призвести до порушення прав дитини, а також батьківських прав одного з батьків. № 297/1949/21

8. За наявності неприязних стосунків між батьками дитини визначення судом проведення зустрічей батька з сином виключно у присутності матері є необґрунтованим, оскільки такі вимоги обмежують права батька та дитини на безперешкодне особисте спілкування. № 607/2272/22 

9. У разі укладення кредитного договору та отримання грошей на придбання нерухомості одним із подружжя до укладення шлюбу, за умови подальшого виконання кредитного зобов’язання подружжям під час шлюбу, той із подружжя, який не укладав кредитний договір, після розірвання шлюбу має право на компенсацію половини суми, що вносилась на виконання кредитного зобов’язання, та не має права на компенсацію частки вартості нерухомого майна або на певну частку нерухомості, оскільки сплата подружжям частини коштів за кредитним договором, укладеним одним із них не в період шлюбу, не змінює правового статусу квартири. № 712/8602/19

10. Надання послуг із організації вступу до вищих навчальних закладів для здобуття професійної освіти, щодо підготовки документів для поїздки на навчання до навчального закладу за кордоном, вступ до навчального закладу за кордоном та консультації з цих питань є особливими обставинами, щодо яких передбачено стягнення додаткових витрат з батьків на утримання дитини відповідно до положень статті 185 СК України.  № 640/15771/19 12. Відшкодування одним із батьків половини вартості ремонту технічних пристроїв, половини вартості витрат на лікування, відвідування секцій та позашкільних закладів не є додатковими витратами у розумінні вимог Сімейного кодексу України та охоплюються розміром аліментів, що стягуються з нього на утримання дитини на користь іншого з батьків.  № 545/3115/19

11. При здійсненні часткових платежів аліментів грошові кошти спочатку зараховуються на погашення заборгованості за аліментами, яка виникла в попередньому місяці (місяцях), починаючи з першого місяця її виникнення, а потім у разі відсутності заборгованості на погашення платежу за поточний місяць. Формулювання «не більше 100 відсотків заборгованості» означає, що розмір пені не повинен перевищувати розмір заборгованості, на яку вона нараховується.  № 711/679/21

12. До сім’ї своїх батьків, незалежно від місця проживання, належать лише діти, крім повнолітніх дітей, які створили свою сім’ю.  № 368/963/20-ц

13. Грошові кошти, витрачені на придбання нерухомого майна і сплачені за рахунок кредитних коштів під час перебування сторін у фактичних шлюбних відносинах, не можуть бути об’єктом права спільної сумісної власності подружжя і підставою для стягнення частки витрачених коштів на користь одного із колишнього подружжя.  № 760/16783/15-ц

14. Поведінка особи, яка свідомо змінює країну проживання, не бере участі у вихованні дитини, свідчить про її ухилення від виконання батьківських обов’язків у розумінні статті 164 СК України і може бути підставою для позбавлення цієї особи батьківських прав щодо дитини.  № 520/8264/19

15. При вирішенні питання про відібрання дитини від батька / матері  без позбавлення батьківських прав, у разі неможливості передати її родичам, дитина передається органу опіки та піклування для вжиття заходів щодо захисту її особистих і майнових прав та забезпечення її тимчасового влаштування.  № 308/12188/18

16. За домовленістю сторін шлюбного договору правовий режим майна, набутого  під час шлюбу, після укладання шлюбного договору може бути змінений із режиму спільності на режим роздільності.  № 755/5802/20

17. Законодавець розмежував випадки, коли позовна давність для поділу майна подружжя застосовується та коли не застосовується (частина друга статті 74 СК України). У спорах про поділ майна, що є об’єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які проживають однією сім’єю, але не перебувають у шлюбі між собою, позовна давність не застосовується, коли жінка та чоловік проживають однією сім’єю, і, навпаки, позовна давність застосовується, якщо жінка та чоловік припиняють проживати однією сім’єю  № 212/10842/19 (

18. Лише факт застосування до одного з батьків запобіжного заходу у вигляді взяття під варту, який унеможливлює виконання ним батьківських обов’язків, не є безумовною підставою для позбавлення його батьківських прав.  № 362/4847/20

19. Успадковане та отримане в дар майно не є доходом, який ураховується при визначенні розміру аліментів.  № 682/1277/20

20. У разі посилання учасників сімейного спору на факти вчинення одним із них домашнього насильства суд обов’язково повинен перевіряти, чи відбувалося домашнє насильство щодо дитини або за її присутності.  № 757/33742/19-ц

21. У разі посилання учасників сімейного спору на факти вчинення одним із них домашнього насильства суд обов’язково повинен перевіряти, чи відбувалося домашнє насильство щодо дитини або за її присутності.  № 757/33742/19-ц

22.Ухилення усиновлювачів від виконання своїх обов’язків щодо виховання дитини, їхня відмова від неї і бажання скасувати усиновлення є підставою для позбавлення усиновлювачів батьківських прав щодо такої дитини та стягнення аліментів на її утримання.  № 175/1713/20

23. У разі коли батьки народженої дитини не дійшли згоди щодо її імені та/або прізвища, суд, ураховуючи інтереси обох батьків, може надати запропоноване батьками подвійне ім’я та/або прізвище, що узгоджується із частиною другою статті 145, частиною другою статті 146 СК України.  № 753/7395/20

24. Озвучена в судовому засіданні думка дитини не є єдиною підставою, яка враховується під час вирішення питання про позбавлення батьківських прав, оскільки вона може бути висловлена під впливом певних зовнішніх факторів, яким дитина через малолітній вік неспроможна надавати об’єктивну оцінку, та не завжди відповідає інтересам самої дитини.  № 705/3040/18

25. Під час вирішення спору про забезпечення повернення дитини до країни проживання слід звертати увагу, коли розпочато процедуру повернення такої дитини. У разі якщо судова процедура повернення дитини до країни проживання розпочата до спливу річного строку з моменту викрадення, варто застосовувати положення частини першої статті 12 Конвенції про цивільно-правові аспекти міжнародного викрадення дітей.  № 757/32690/20-ц

26. Огляд судової практики КЦС ВС Згода батька дитини на використання в лікуванні безпліддя донорських ембріонів має фундаментальне значення для виникнення в нього батьківських прав та обов’язків щодо дитини, яка народилася за допомогою методів допоміжних репродуктивних технологій, адже така методика лікування виключає будь-яку кровну спорідненість його з дитиною, що в разі непоінформування та незгоди батька стосовно застосування таких методів є підставою для виключення відомостей про батька дитини з актового запису про її народження.  № 344/1962/19

27. Початок перебігу позовної давності у справах про поділ спільного майна подружжя, шлюб якого розірвано, обчислюється не з дати ухвалення постанови державного органу реєстрації актів цивільного стану чи з дати набрання рішенням суду законної сили, а від дня, коли один із співвласників дізнався або міг дізнатися про порушення свого права власності.  № 541/312/21

28. Сімейне законодавство України не передбачає обов’язку батька за походженням, чия дитина усиновлена іншим чоловіком, утримувати таку дитину до досягнення нею повноліття.  № 522/5039/21

29. У разі скасування рішення суду про позбавлення батьківських прав втрачаються ті правові наслідки, які з нього випливають, зокрема і право іншої особи на усиновлення дитини. Ігнорування приписів закону щодо обов’язкової згоди на усиновлення батька / матері дитини є підставою для визнання такого усиновлення недійсним.  № 554/1924/20

30. Порядок спілкування баби та/або діда з онуками повинен забезпечувати якнайкращі інтереси дітей, зокрема спілкування з онуками згідно з графіком має відбуватися з дотриманням режиму дітей та уникнення створення конфліктних ситуацій.  № 172/456/21

31. Погіршення стану здоров’я дитини може бути підставою для зміни раніше визначеного судом розміру аліментів на її утримання, якщо внаслідок такого погіршення раніше визначений розмір аліментів не забезпечує гармонійного розвитку дитини.  № 128/2206/21

32. Обов’язковою умовою для стягнення аліментів на дитину на користь одного з батьків є факт проживання з ним самої дитини, на утримання якої і стягуються аліменти.  № 188/1029/19

33. При застосуванні положень частини другої статті 110 СК України визначальним є факт вагітності дружини або наявність у неї дитини, якій не виповнилося одного року, на день пред’явлення позову про розірвання шлюбу до суду, а положення пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України не передбачають закриття провадження в разі, якщо у справах про розірвання шлюбу вагітність дружини настала після пред’явлення такого позову.  № 361/1017/20

34. Зазначення в резолютивній частині судового рішення конкретних приміщень, з яких складається належна сторонам на праві спільної часткової власності частка, є зайвим, оскільки кожен учасник спільної часткової власності володіє не часткою майна в натурі, а часткою в праві власності на спільне майно в цілому,  яка є ідеальною та визначається відповідними процентами від цілого чи у дробовому вираженні.  № 754/2060/17

35. Виручені платником аліментів кошти від продажу нерухомого майна не є видом заробітку (доходу), з якого можуть стягуватися аліментні платежі, а є грошовим еквівалентом вартості майна, що належало йому до продажу. № 758/10761/13-ц

36. Самі лише факти передачі однією із сторін спору грошових коштів для придбання спірного будинку, купівлі будівельних матеріалів не свідчать про наявність сімейних стосунків між сторонами спору.  № 234/10465/17

37. Проживання батьків за однією адресою не є підставою для відмови у задоволенні позову про визначення місця проживання дитини (дітей) разом з одним із них.   № 288/39/20

38. Рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів самої дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, тому під час вирішення спору про визначення місця проживання дитини, у першу чергу повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об’єктивних обставин спору, а потім – права батьків. № 542/1428/18

39. Відмова матері від дитини у пологовому будинку, невиконання обов'язку по її утриманню є підставою для стягнення аліментів на користь дитини, а також і відшкодування завданої їй моральної шкоди.  № 2-3897/10 (провадження № 61-6791св21)

40. Стягнення аліментів на утримання дитини, яка продовжує навчання, є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності, оскільки на період навчання вона не має самостійного заробітку та потребує матеріальної допомоги з боку батьків, які зобов’язані утримувати своїх повнолітніх дітей, що продовжують навчатися, до досягнення ними двадцяти трьох років.  № 308/4214/18

41. У разі доведення відсутності кровного споріднення між особою, яка записана батьком, та дитиною суд постановляє рішення про виключення відомостей про особу як батька дитини з актового запису про її народження, в іншому випадку відмовляє в задоволенні позову.  № 676/1200/20

42. Факт народження у платника аліментів дитини у іншому шлюбі, без належних та допустимих доказів погіршення його матеріального стану, не є безумовною підставою для зменшення розміру аліментів.    № 715/2073/20

43. Правовідносини, в яких позивач просить припинити своє право на частку в майні з отриманням компенсації на свою користь, а не право власності відповідача у спільному майні з виплатою компенсації, є відмінними за своєю природою від статті 365 ЦК України.  № 760/789/19

44. Проживання дитини упродовж тривалого часу у новій сім’ї, створеній її батьком чи матір’ю, відсутність побачень дитини з тим із батьків, з ким не проживає,  не є підставами для позбавлення останнього батьківських прав, оскільки це є крайнім заходом впливу, необхідність застосування якого потрібно довести.  № 466/9380/17

45. Виключення запису про батьківство є обставиною, що має істотне значення у розумінні частини другої статті 197 СК України, і, відповідно, є підставою для звільнення особи від сплати заборгованості за аліментами, яка утворилась за період, коли така особа була записана батьком дітей.  № 477/1165/20

46. Визначення місця проживання дітей із батьком, з яким вони безперервно проживали тривалий період в оточенні інших рідних їм людей, забезпечує їх розвиток у безпечному, спокійному і стійкому середовищі та не впливає на взаємини дітей із матір’ю, оскільки не позбавляє її прав і не звільняє від виконання батьківських обов’язків.  № 404/3499/17

47. Під час вирішення питання щодо внесення змін до актового запису про народження дитини і включення до нього відомостей про особу, яка за життя не змогла реалізувати свій намір про визнання батьківства у зв’язку із загибеллю до народження дитини, суд має враховувати право дитини знати свого батька та мати можливість реалізувати спадкові права.  № 336/1357/16-ц

48. Об’єкт незавершеного будівництва, який зведено за час шлюбу і будівництво якого фактично закінчено, а сам об’єкт експлуатується за своїм функціональним призначенням, може бути визнаний об’єктом права спільної сумісної власності подружжя.  № 359/3859/17

49. Сам факт перебування у фактичних шлюбних відносинах без установлення ведення спільного господарства, побуту та бюджету не є підставою для визнання права власності на половину майна за кожною зі сторін. Лише у разі встановлення зазначених вище фактів положення частини першої статті 17 Закону України «Про власність», чинного на момент виникнення правовідносин, вважається правильно застосованим.  № 438/1673/13-ц

50. Бажання дитини, яка досягла 10-річного віку, та її думка має бути заслухана і враховуватися судами під час вирішення питання про визначення її місця проживання.  № 303/3102/19

51. При встановленні юридичного статусу майна (особисте чи спільне) визначальним є те, коли мали місце факт і дата набуття (створення) такого майна, а не факт реєстрації прав на нього, що може мати місце після розірвання шлюбу.  № 355/1060/16

52. Належне виконання батьком (матір’ю) батьківських обов’язків щодо малолітньої дитини саме по собі не є безумовною підставою для визначення місця проживання дитини саме з ним (нею).  № 607/25451/19

53. Лише факт заперечення проти позову про позбавлення батьківських прав не свідчить про інтерес до дитини та реальне бажання змінити поведінку на краще,  а позбавлення батьківських прав не тягне невідворотних наслідків, оскільки  не позбавляє особу спілкуватися з дитиною, бачитися з нею, звернутися до суду з позовом про поновлення батьківських прав. № 459/3411/18

54. У справі за позовом одного з батьків про визначення способів участі у вихованні дитини та спілкуванні належним відповідачем є інший з батьків, а не орган опіки та піклування.  № 757/39693/20

55. Лише негативна поведінка усиновленої дитини, конфлікти між нею та усиновлювачами, обумовлені особливостями перехідного віку дитини, не можуть бути підставами для скасування усиновлення цієї дитини.  № 204/586/20

56. Зміна ставлення однієї зі сторін до наслідків укладеного договору про поділ майна подружжя не свідчить про наявність помилки на момент його укладення і не є підставою для визнання договору про поділ майна подружжя недійсним.  № 661/1093/20

57. Шлюб за своєю природою не є правочином, тому до вимог про визнання недійсним шлюбу положення ЦК України про правочини не застосовуються. Не застосовуються до таких вимог також положення ЦК України про позовну давність, оскільки вимоги, що випливають зі сімейних правовідносин, виключені зі сфери дії позовної давності.  № 761/16077/19

58. Лише показання свідків та спільні фотографії не можуть бути підставою для встановлення факту спільного проживання однією сім’єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу.  № 531/295/19

59. За відсутності спору щодо місця проживання неповнолітньої дитини з одним із батьків суд може вирішити це питання одночасно з вимогою про розірвання шлюбу.  №200/952/18

60. Пеня за заборгованість зі сплати аліментів нараховується на весь розмір не сплачених у відповідному місяці аліментів за кожний день прострочення і її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, у якому стягнення                             не проводилося.  №334/7702/16

61. Дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу. У разі поділу майна, що є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.  №  725/1776/18

62. У разі порушення провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і на тих самих підставах у судах договірних сторін суд, який порушив справу пізніше, припиняє провадження відповідно до міжнародних договорів України, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України та які є частиною національного законодавства. № 426/2278/17

63. Відчуження корпоративних прав одним із подружжя під час розгляду справи судом не позбавляє права іншого з подружжя претендувати на компенсацію 1/2 частки внеску до статутного капіталу відповідного товариства.    № 161/19023/17

64. Придбання планшета не може вважатися додатковими витратами на дитину, що викликані особливими обставинами, які мають відшкодовуватися відповідно до статті 185 СК України.  № 520/12681/17

65. Якщо батько не довів необхідності зміни прізвища дитини, яка від народження проживає з матір’ю та має її прізвище, а також того, що зміна прізвища буде відповідати інтересам дитини, її психологічному та гармонійному розвитку, підстав для зміни прізвища дитини немає.  № 365/322/17

66. Зміна законодавцем мінімального розміру аліментів, які підлягають стягненню з платника аліментів на одну дитину, не є підставою для зміни розміру аліментів відповідно до статті 192 СК України, але є підставою для зміни мінімального розміру аліментів, зазначених у виконавчому листі у процедурі виконання та стягнення аліментів, та враховується під час визначення суми аліментів або заборгованості.   № 335/3166/14-ц

67. Факт реєстрації нерухомого майна, придбаного у період шлюбу, на ім’я одного з подружжя не означає, що воно належить лише особі на ім’я якої зареєстроване. Таке майно є спільною сумісною власністю подружжя, а тому, відчуження частки цього майна на публічних торгах без згоди іншого з подружжя порушує право останнього як співвласника на вільне користування і розпорядження нерухомим майном.   № 462/518/18

68. Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків. Факт заперечення проти позову про позбавлення батьківських прав, подання апеляційної скарги свідчить про інтерес батька до дитини.  №  753/2025/19

69. Надання малолітній дитині матеріальної допомоги у добровільному порядку не звільняє батька від його обов’язку утримувати дитину.  № 712/4702/19

70. Заявлення вимог про розірвання шлюбу і стягнення компенсації, передбаченої шлюбним договором в одному провадженні, свідчить про наявність юридичного спору між сторонами, а тому є належним способом захисту цивільних прав та інтересів одного із подружжя.  №  761/46925/18

71. Якщо між дитиною та батьком відсутній психологічний зв’язок і дитина, враховуючи її вік та тривале проживання з матір’ю, повноцінно не сприймає його, як батька, зустрічі батька з дитиною потрібно проводити у присутності матері.  № 7549026/16-ц

72. Спосіб виконання батьками своїх обов’язків по утриманню неповнолітніх дітей після розірвання шлюбу, залежить від домовленості між ними. У разі відсутності такої домовленості той з батьків, з ким проживають діти, має право звернутися до суду з відповідним позовом і в цьому разі аліменти на них можуть бути присуджені в частці від заробітку (доходу) їх матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.  № 642/80/18

73. При визначенні способу участі батька/матері у спілкуванні та вихованні дитини суд має враховувати насамперед інтереси дитини, які не завжди можуть відповідати її бажанням, з урахуванням особливостей віку, стану здоров'я та психоемоційного стану. За відсутності спору щодо місця проживання неповнолітньої дитини з одним із батьків суд може вирішити це питання одночасно з вимогою про розірвання шлюбу.  № 138/96/17 

74. При вирішенні питання щодо розірвання шлюбу з іноземцем застосовується колізійна прив’язка до закону суду (lex fori), що передбачає застосування законодавства держави, суд якої вирішує справи про розірвання шлюбу, за умови постійного проживання хоча б одного з подружжя на території цієї держави.  № 357/12676/18 

75. Належними доказами проживання чоловіка та жінки однією сім’єю без реєстрації шлюбу є: довідка з місця проживання; свідчення свідків; свідоцтва про народження дітей, в яких чоловік зазначений як батько за його згодою; докази про спільне придбання майна як рухомого, так і нерухомого; анкети, квитанції, заповіти, ділова та особиста переписка, з яких вбачається, що подружжя вважало себе чоловіком та дружиною, піклувалися один про одного.  № 524/10054/16

76. Сімейне законодавство містить презумпцію вини платника аліментів у виникненні заборгованості з їх сплати, що є правовою підставою для  застосування до нього відповідальності передбаченої частиною першою статті 196 СК України.  № 362/4462/16-ц 

77. При вирішенні спору стосовно поділу нерухомого майна, набутого за договором інвестування в будівництво особами, які перебували у фактичних шлюбних відносинах, визначальним є період сплати пайових внесків на об'єкт інвестування, а не дата реєстрації права власності на новостворене майно.   № 682/2493/16-ц

78. Пред'явлення вимоги біологічної матері, позбавленої батьківських прав, про надання права на побачення з дитиною до неналежного відповідача позбавляє суд можливості при розгляді справи врахувати інтереси та права усиновленої дитини та усиновлювачів та  у будь-якому випадку унеможливлює виконання судового рішення, навіть у разі задоволення позову.  №  627/9098/15-ц

79. Відповідно до Конвенції про цивільно-правові аспекти міжнародного викрадення дітей суд має право відмовити в поверненні малолітньої дитини до країни її постійного проживання за умови, що з моменту її переміщення пройшло більше року й вона прижилася у новому середовищі.   № 521/14556/16 

80. Судам при розгляді спорів про повернення батькам дитини, яка була відібрана від них без позбавлення батьківських прав, необхідно перевірити всі обставини, які можуть бути перешкодою для повернення дитини батькам, а батькам навпаки необхідно довести, що відпали перешкоди, які стали підставою для відібрання дитини.   № 400/936/18 

81. Майно фізичної особи-підприємця, яке використовується для проведення підприємницької діяльності, є спільним майном подружжя за умови, що воно придбане за рахунок спільних коштів подружжя.   № 318/1863/17

82. За відсутності правових підстав для задоволення позовних вимог про встановлення факту спільного проживання однією сім’єю без реєстрації шлюбу, відсутні і підстави, передбачені 74 СК України вважати нерухоме майно таким, що належить на праві спільної сумісної власності сторонам, як жінці та чоловікові, які проживають однією сім’єю, але не перебувають у шлюб між собою.  № 369/3338/17

83. Кошти, отримані в борг чоловіком та використані не в інтересах сім’ї, не можуть бути стягнені з дружини солідарно на підставі статті 65 СК України.  № 752/7501/18 

84. Визначаючи місце проживання малолітньої дитини разом з батьком, суд  повинен виходити з якнайкращого забезпечення інтересів дитини, у тому числі, має з’ясовувати, які виняткові обставини перешкоджають залишенню дитини з матір’ю, враховуючи, що дитина є новонародженою та потребує уваги і піклування матері.    № 358/37/19 85. Визначаючи місце проживання дитини, суд може враховувати її думку щодо проживання з одним із батьків, проте згода дитини на проживання з одним з батьків не повинна бути абсолютною для суду, якщо вона не буде відповідати і  сприяти захисту прав та інтересів дитини. № 487/7241/18

86. Під час вирішення питання про стягнення аліментів на непрацездатних батьків повинні враховуватися будь-які обставини, які свідчать про необхідність в матеріальній допомозі батькам, при цьому отримання матір’ю чи батьком доходів, які є більшими за прожитковий мінімум, автоматично не свідчить, що вони не потребують матеріальної допомоги.  № 757/52096/18

87. Розписки про відсутність в одного з подружжя претензій щодо об’єкта нерухомого майна не є договором про поділ чи виділ нерухомого майна, яке є об’єктом права спільної сумісної власності, відповідно до положень законодавства, які регулюють зазначені правовідносини.  № 691/262/15-ц

88. При розгляді справи про стягнення неустойки (пені) за несвоєчасну сплату аліментів застосовують субсидіарно положення ЦК України. У такому разі, якщо платник аліментів доведе, що вжив усіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов'язання, він є невинуватим у виникненні заборгованості і підстави стягувати неустойку (пеню) відсутні.  № 661/905/19

Вам необходимо, интересно и важно знать!

С кем остаются дети после развода через суд?

В соответствии с действующим семейным законодательством, при разводе родителей, ребенок сам принимает решение, с кем он будет проживать. Такое решение может быть принято в зависимости от его возраста.  Семейный адвокат предоставит квалифицированную помощь в решении этой проблемы. Так, при достижении ребенком десяти лет с кем он останется проживать решают родители по совместному согласию. При достижении  четырнадцати лет он (она) самостоятельно определяет дальнейшее место жительства.

Семейный адвокат как специалист по разводам в развитых странах

Одним из оснований создавать семью, в соответствии с ч. 4 статьи 3 Семейного кодекса Украины, является брак, однако, к сожалению, распространенным явлением сегодня будет и его расторжение. Как отмечалось во время парламентских слушаний: "Институт семьи, состояние, проблемы и пути решения". Страна остается в тройке лидеров по количеству расторжения браков в Европе.

Несмотря на оптимистическое стремление создать крепкую, счастливую ячейку больше половины семей распадаются, принося боль и страдания в свою и жизнь своих детей. За годы независимости количество зарегистрированных браков уменьшилось почти вдвое. Семейный адвокат всегда окажет помощь и смягчит ситуацию.

Принятие Семейного кодекса - это победа в законотворчестве, которая имеет яркое проявление. Мы вырвались на магистральный путь развития собственной юридической идеологии, источниками которой являются обычаи, традиции нашего народа, украинская культура и юридическая наука. Это доказательство нашей интеграции в европейскую систему общечеловеческих ценностей.

Современное украинское бракоразводное право сильно подверглось влиянию Запада, которое, несомненно, считается самым прогрессивным.

Семейный адвокат в соответствии с законодательством предусмотрит два подхода к оформлению развода:

1) Внесудебный или административный порядок, через Загс. Если нет совместных детей и нет спора об имуществе. На данный момент, частью 1 ст. 107 СК, также предусмотрено оформление развода по заявлению жены, если муж лишен свободы на срок не менее трех лет;

2) Судебный порядок, если между супругами возник спор об имуществе.

Раздел имущества при разводе

Правовой режим совместной собственности является достаточно сложным. Если это собственность супругов, сложность удваивается. А если совершается раздел имущества, используемого в предпринимательской деятельности, можно говорить о сложности в кубе. При этом ни достаточность норм, ни их согласованность, ни ясность механизмов регулирования осуществления и защиты прав участников украинскому законодательству на данный момент не свойственно.

Сопоставление норм Гражданского и Семейного кодексов и законов, регулирующих порядок и условия разделения имущества, заключение договора для осуществления предпринимательства, создание семьей уставного капитала юридических лиц свидетельствует, что эти кодексы не способны предложить четкий правовой порядок урегулирования проблемы.

Во-первых, в юридической прессе и комментариях уже долгое время идет дискуссия о понимании термина «приобретенное». Различные аспекты этой дискуссии касаются вопроса, что доходы одного становятся совместными исходя из источников такого приобретения. Действительно, само понятие «приобретенное супругами» считается весьма противоречивым, потому что в действительности предполагает не пассивное, а активное поведение обоих. Подобная терминология не способствует однозначности и резюмируется как имущество, приобретенное одним из них вследствие дарения, наследования, за личные деньги или приватизации. Поэтому однозначной позиции в рассматриваемом вопросе деления имущества нет даже и у законодателя.

Во-вторых, при разводе совместно нажитое является ключом для поиска взаимного компромисса, осведомленности о намерениях. Далее законодатель устанавливает презумпцию согласия второго супруга (ч. 2 ст. 65), необходимость оформления этого в определенных случаях (ч. 3). Такой подход объясняется тем, что развод невозможен, если семья основываются на личном доверии, обоюдном принятии решений.

В-третьих, это будет механизмом защиты имущественных прав, охраны активов и фиксацию волеизъявления каждого в отдельности, для обеспечения «правового покоя» коммерческого оборота.

Поскольку контрагент, с которым заключается договор, убежден в том, что второй супруг осведомлен о состоявшейся сделке. Если же доказательств такой свободы нет, тогда отчуждение будет обжаловано в суде. Напротив, иная сторона соглашения оказывается в уязвимом положении, поскольку заключенный ею лично контракт ставится под угрозу. Это представляет опасность для всей коммерции.

На практике трудно разобраться, как соотносятся между собой презумпция волеизъявления и утверждения об ее отсутствии. Пленум ВСУ от 06.11 2009 № 9 этот аспект обходит вниманием.

Если договор после развода оспаривается одним из супругов, возникает иная ситуация: семейное законодательство содержит возможность обращаться в суд с соответствующим иском, но это не исключает применение и норм ГК относительно способов защиты партнеров соответствующих правоотношений. Шестьдесят пятая статья сама по себе просто не способна исчерпывающим образом урегулировать структуру такой защиты, а наоборот - может использоваться для злоупотреблений при разводе.

Нередко бывает, когда один подает иск о признании контракта недействительным, с целью наложить соответствующий арест. Например, когда мужем подписывается кредитный или договор поручительства, то для невыполнения их условий, предъявляется иск об их недействительности по мотиву неосведомленности. Высший специализированный суд наконец-то указал, что взыскание по кредитам не распространяется на согласие жены.  Безусловно, не усматривается стыковка между презумпцией осведомленности и согласования соглашения, которое заключается мужем, и на таком основании отсутствия согласия оспаривается вся сделка.

В-четвертых, особые сложности по разделу корпоративных прав возникают, если муж был участником предприятия. Также при участии в общественных объединениях, политических партий и т.д., при внесении общих активов. Это, не должно исключать требование о разделе, если средства вносились без согласия. Подобное требование будет спорным ведь в таком случае, речь идет о членских взаимоотношениях. Если же один является участником и вносит в активы предприятия средства из суммарного добра, не учитывая презумпцию воли второго. Тогда наблюдается трансформация дележа имущества, которая заключается в следующем. До взноса мужем в капитал компании оно находилось в режиме владения как общий объект (вещи, деньги и т.д.). После внесения оно будет владением общества, долю в капитале и соответствующие права получает тот, кто выступает партнером. Жена же в корпоративных правоотношениях полностью отстраняется от участия. Однако после развода она не лишается такой возможности, которая превращается в требование выплаты половины стоимости активов пропорционально доли пайщика.

Таким образом, параллельно существует правовая структура корпоративной и совместной собственности.

Конституционный Суд по этому поводу указал, что часть организации будет объектом совместной собственности. С помощью несложных логических силлогизмов можно сделать аналогичные умозаключения относительно владения долей в хозяйстве, согласно позиции КСУ, которые также следует считать принадлежащими супругам поровну.

Соглашаясь с тем, что однолинейное утверждение не решает тех проблем, которые возникают на практике. Владение, пользование и распоряжение меняется на возможность одного требовать компенсировать 50% доли в компании.

Отсутствие детализации в толковании вопроса о разделе имущества, внесенного в хозяйственное или частное предприятие, и разные позиции ВСУ и КСУ по этому поводу не способствуют прояснению при решении возникающих споров.

Так, в одном деле ВССУ признал выводы первой инстанции в споре о нежилом помещении, которое было приобретено ФЛП во время брака за счет суммарных взносов в капитал основанного им ООО, о том, что оно совместное (постановление ВССУ от 13.02. 2013). В деле приводятся аргументы, поскольку муж не получил письменного согласия жены на внесение активов на создание ООО и его передачу в ипотеку, суд посчитал их недействительными на основании требований предусмотренных статьями 57, 60, 65. Одновременно отметил, что недвижимость, внесенная в фонд, не приобретает статуса общего, а принадлежит юридическому лицу, и на распоряжение которым воля другого супруга не требуется.

Необходимо отметить, что ВСУ воспринял позицию относительно различного положения взносов и абсолютно правомерно указал, что средства общества принадлежат только одному и не пребывают в солидарном владении у другого лица.

В-пятых, необходимо тщательно рассмотреть случаи при рождении ребенка (детей). Особенно это касается недвижимости. Так, если в жилье, где проживала семья с ребенком, было приватизировано, тогда все становятся совладельцами. Если же ребенок родился после развода или того, как квартира была приобретена или если они стали владельцами в доме жилищно-строительного кооператива, ребенок не будет совладельцем этого жилья. Оно уже принадлежит только члену кооператива (ч. 3 ст. 384 ГК), а если в ее оплату вносились равные средства, то они становятся равными собственниками. Вместе с тем дети имеют возможность пользоваться этой квартирой. Это четко не определено в законе, но квалифицируется как личный сервитут (ч. 1 статья 405 Гражданского кодекса). То есть дети, несмотря на раздел имущества при разводе, приобретают право на квартиру, принадлежащую их родителям. Будучи совладельцами, муж и жена объединены в свободном распоряжении жильем, поскольку должны учитывать интересы своих малолетних, несовершеннолетних и недееспособных детей (ч. 6 ст. 203 ГК).

Таким образом, очевидно несовершенство регулирования интересов, как детей - совладельцев, так и контрагентов, при приобретении этих объектов после развода.

Семейный адвокат - защитник личных неимущественных прав супругов после развода

Одним из весомых достижений современного семейного права следует считать нормы кодифицированного законодательного акта - Семейного кодекса Украины, устанавливающих и регулирующих неимущественные права и обязанности супругов, и всех остальных родственников при разводе.

За годы действия СК в научной литературе были высказаны различные точки зрения и предоставлены почти противоположные оценки (от полного одобрения до полного неприятия) такому обновлению семейного права. Но в этом и заключается сущность научных изысканий и исследований - доказать целесообразность, необходимость и практическую значимость законодательного регулирования общественных отношений возникающих в человеческой жизни.

В последнее время проблематика личных возможностей физического лица уделяется много внимания. Семейный адвокат обращает внимание на факт, что именно эти обязательства становятся предметом научных дискуссий не только в гражданском, но и во многих других отраслях: трудовом, международном, наследственном и других отраслях законодательства.

К сожалению, несмотря на значительное количество исследований, и других научных работ указанные полномочия физических лиц остаются без нужного внимания авторов исторических аспектов формирования и становления всей системы.

Во многом наличие этого пробела в исследованиях была связана с отсутствием свободного доступа ко многим историческим источникам, содержащих начальные этапы взаимоотношений, с наличием однозначных толкований историков, приводились в учебниках по истории семьи. Обращает на себя взгляд тот факт, что даже сейчас не делается отдельный упор и не проводятся исследования по истории развития неимущественных общественных отношений после оформления развода и в других сферах. Семейными адвокатами объясняется и отсутствием комплексного анализа по истории кодификации семейного права, и наличием ограниченного количества работ по этой теме.

Начиная с классического правового источника - «Русской Правды», можно сделать вывод, что фактически в XI-XII вв. регулированию подвергалось в основном уголовное направление. Гражданские же взаимоотношения по чести и неприкосновенности лица регулировались этим нормативным актом опосредованно.

Десятого января 2002 года, вступил в действие Семейный кодекс, который от предшественников отличается более конкретной и содержательной формулировкой процедуры защиты после того как был оформлен развод.

Действующий кодекс как кодифицированный акт нового поколения, в отличие от всех предыдущих нормативных актов содержит много норм, регулирующих именно неимущественное направление.

При этом любопытно и заслуживает положительной оценки, то, что такие правила, не хаотично расположены, а систематизированы в самостоятельные главы. Содержат соответствующие разделы: главы 6, 13, 21 о правах и обязательства родственников.

Принципиально увеличилось количество норм, расширилось и их содержание регулирующих развод. Современные ученые, специалисты по вопросам семьи по-своему оценивают эти новеллы. Есть мнение, что определенные положения по вопросам неимущественных отношений не являются юридическими или не имеющими размытый и не выверенный характер.

Почти 10-летняя практика применения семейными адвокатами положений доказывает жизненность и необходимость законов для управления внутренними связями, особенно во времена, когда нематериальное и духовное отходит на задний план и развод превращается в процесс погони за материальными благами.

Характеризуя легитимные нормы, исследователи, неоднократно отмечали на различные их недостатки. Где не всегда содержится механизм их реализации.

Для их защиты учитывая содержание, характер и правовую природу, наиболее характерным способом защиты - возмещение морального вреда, наносимого в результате нарушения неимущественного права. И думается, если, например, муж, требуя развода, нарушает право женщины на материнство (заставляет искусственно прервать беременность), то совершенно логично женщина может обратиться к нему с жалобой в судебном порядке, с требованием возместить ей моральный ущерб, причиненный нарушением ее возможности на материнство.

Другой вопрос, что такие иски пока не характерны для менталитета нашего общества, но это не значит, что из-за этого будут страдать физические лица.

Не следует забывать, что СК и принятый ранее ГК возможно именно поэтому некоторые неимущественные права, перекликаются с похожими в гражданском кодексе. В общем, система возможностей супругов, родителей и детей, других членов семьи, закреплена и заслуживает похвалы, хотя и требует некоторого усовершенствования.

Так, остаются четко не сформированными и не закрепленными законодательно обязанности опекунов и попечителей как участников правоотношений после развода родителей. Легитимные ГК и СК Украины, не предоставляют определения понятий опеки и попечительства, а лишь закрепляют (кстати, не, совсем, систематизировано) основной долг участников этих правоотношений.

Единственное официальное определение этого термина предоставляется в п. 1.1. Правил. В которых отмечается, что оно является особой формой государственной заботы о несовершеннолетних детях, оставшихся без попечения родителей, и совершеннолетних лиц, нуждающихся в помощи по обеспечению их интересов. Это нормативное определение, к сожалению, не учитывает частнопрактикующую сторону и не акцентирует достаточного внимания на полномочиях (в частности неимущественных) сторон, существующих в процессе развода. Более того, проанализированные семейным адвокатом законы, приводят к выводу, что большая часть статей регулирует порядок установления (статьи 243-245) и осуществления (ст. 246) акцентирует взгляд на опеку и попечительство. При этом анализ содержания названых статей свидетельствует об отсутствии четкой системы. Четко не отмежевываются и не определяются требования ни к опекунам, ни опекаемым.

В связи с этим возникает необходимость обобщить и упорядочить все статьи регулирующие действия опекунов, попечителей. Именно с учетом актуальных тенденций совершенствования, согласно которого прогнозируется предоставление покровителям статуса законных представителей. Следует законодательно закрепить, что опекуны малолетних детей имеют законных представителей и поэтому перечень их обязательств в отношении детей, над которыми установлена забота, тождественно с неимущественными правами разведенных родителей ребенка. Они будут выполняться на основании и в объеме, предусмотренном статьями главы 13.

Аналогично необходимо закрепить положение об интересах детей, находящихся под опекой после развода родителей. Назначение попечителя малолетнему ребенку не может ограничивать его личные интересы. Еще одной проблемой, которая остается нерешенной уже много лет, проблема содержания брачного договора. Так, в новых условиях усовершенствования взаимоотношений супругов, других родственников может происходить путем заключения соответствующих соглашений (ст. 9), а не только непосредственно нормами, содержащимися в семейном кодексе (как это было во времена действия Кодекса о браке и семье УССР). Учитывая заданные направления, субъекты, могут заключать между собой любые сделки, если это не будет противоречить требованиям кодекса, другим моральным основам общества. При этом возникает недопонимание относительно невозможности регулировать имущественные связи супругов в брачном договоре (ч. 3 ст. 93).

Если семейный адвокат предоставляет супругам услугу по заключению брачного контракта, то непонятен запрет регулировать в нем личные неимущественные права, которые так же, регулируются законодательно. Считаем, что эта проблема является отголоском былого.

На момент введения правил о брачном контракте, которое фактически регулировались действующим тогда гражданским и семейным правом, невозможно было предположить заключения соглашения.

Однако в данных условиях непонятно почему законодатель может их регулировать, а сами супруги не могут урегулировать по взаимному согласию. Что может быть плохого, если супруги отметят в брачном контракте, что в случае расторжения брака, тот, кто инициировал развод, несет оговоренную материальную ответственность.

Думается, что в сегодняшних условиях, такой пункт соглашения, должен сдерживающим фактором от развода. Каждый из супругов лишний раз подумал бы, прежде чем разводится. Тем более, что такая практика является достаточно распространенной в мире.

Вследствие изложенного, можно сделать общий вывод об уровне семейного права Украины. Думается, что СК в этом направлении имеет существенные перспективы, хотя и требуют отдельного совершенствования с учетом острых тенденций развития общественных связей.

Семейный адвокат при лишении родительских прав

Сиротство как социальная аномия еще совсем недавно считалось острой проблемой в Украине. На улицах можно было увидеть нищих - детей, взрослых с «постоянно сонными» и неестественно спокойными младенцами, подростков, которые собирались на ночевку в канализационных люках. Сегодня мы как бы забыли об этом. Детей, как и прежде, «выбрасывают» из семей, и потребность их устройства и ухода остается актуальной для государства, хотя она и не такая очевидная для большинства населения.

Сейчас стоит другая задача - реформа интернатов и замена одной институциональной структуры на другую - семейную. Хорошо это, и для кого это хорошо? Каким образом был осуществлен анализ институционального содержание детей, и какие принципы положены в основу такой реформы.

Психологическая наука свидетельствует, что здоровое развитие будет гарантироваться, если ребенок растет с теми людьми, которые ее родили, когда сохраняется связь с матерью, а отец несет социальные ценности и гарантирует благополучие.

Такие условия жизни дают ощущение стабильности и постоянства, формируют у него доверие к миру, чувство безопасности и способности активно осваивать мир и проявлять себя смело, уверенно и с уважением к другим. У маленького в лоне любви, формируется социальная чувствительность, а уровень агрессии является адекватно управляемым. В случае проживания в угрожающей агрессивной среде понижается чувствительность к другим, повышается уровень агрессивности, а способность управлять мало поддается сознательному контролю. Для общества ничего хорошего не несет пребывание чада в неблагоприятных для развития условиях. Страны, которые заботятся о своем социальном развитии (ориентировано на положительные социальные отношения между людьми), считают уместным усилить свой вклад именно в людей и их повседневную жизнь, достижения ощущения благополучия и эмоциональной стабильности, консолидирующей демократические устои государства.

В этом контексте Семейный кодекс четко определяет естественный круг бытия, какова его семья или наиболее приближена к ней форма «усыновление» и «удочерение». Использование старого варианта прием в семью на правах сына или дочери представляется более удачным.

Что можно сказать о других формах семейного ухода: приемную семью, опеку и попечительство, детский дом семейного типа? Необходима их унификация, этому может служить введение обобщающего термина «заместительная семья», в обстановке роста в семье, не имеющей генетического родства и принимает на себя добровольное согласие заботиться о нем и выполнять функции поддержки, защиты и опеки, согласно законодательно установленным нормам.

Принятие в Украине Семейного кодекса стало важным событием, которое восстановило многовековые ценности, утверждения права на приватность, собственного частного пространства - его защиту и регулирование. Понятие приватности выступает базовым для формирования идентичности каждого человека как тождества самому себе, ведь самоопределение начинается, прежде всего, из-за собственных проявлений - голоса, движения, познания себя в зеркале. Поэтому, чтобы идентифицировать себя, нужно внешнее, видимое для себя и других предметное выражение. Личная жизнь является одним из значимых шагов к построению собственной идентичности на уровне, как индивида, так и других субъектов права, в частности государства.

Его нарушение приводит к разрушительным последствиям, что проявляется в неспособности к ответственному поведению как ребенка в процессе взросления, так и взрослого, общества и, в результате, - государства. Закон отмечает, что сам факт рождения наследника придает ей права полноценного члена своего очага, а создание тесных эмоциональных внутрисемейных связей формирует основу для трансляции этих отношений через поколения.

Сиротство делает малышку незащищенным перед обществом. Вернуть к полноценной жизни может введенная СК патронатная система (статьи 252-256), она предоставляет возможность быть защищенным в момент необходимости и благодаря устройству в патронатную семью на срок, пока обстановка в первой семье не изменится к лучшему. В свое время Министерство юстиции инициировало законопроект об исключении статьи о патронате из кодекса. Однако именно такая структура является наиболее приемлемой в трудное время. Ранее в таком случае планировалось найти приемную семью.

Однако со временем, как приюты заняли промежуточное положение между усыновлением, опекой, попечительством и патронатом. В отличие от распространенных в Украине примеров патронатная система только начинает развиваться. Согласно данным первые патронат уже принял детей, из которых многие уже возвращены матери и отцу. Преимуществом является то, что она настроена на реализацию конституционного права, усиливает участие получения решения, поддерживает прозрачность и открытость всей процедуры защиты, исключает трансляцию пагубных последствий для эмоционального состояния при разглашении тайны происхождения, в чем конечно поможет семейный адвокат.

В свою очередь подготовленность патронатных воспитателей и наличие профессиональной поддержки делает эту систему профессионально стабильной и такой, что предполагает потенциал для адекватной реализации возложенных на нее функций заместительного присмотра. Практика уже неоднократно свидетельствовала, что независимо от формы обустройства крохи, замещающие родители, всегда нуждаются в поддержке специалистов по вопросам «семейного права»: то «приживления к чужому корню», то сохранение и «восстановление кровного» родительской способности беспокоиться как о собственном отпрыске, который вырастая, становится любознательным.

В положении замещающей семьи доступ к информации о деталях рождения конечно ограничен. Поэтому приемные родители не могут дать объяснение многим явлениям, и оставляют его наедине со своими воспоминаниями, историей и неоднозначным материалом (как понятным, так и неосознанным), вопросами, на которые могут ответить только самые близкие. В таком случае открытость акта «усыновления» может быть поддержкой для получения необходимой информации. Родители должны стать защитниками ребенка также в тех ситуациях, которые несут травмирующую информацию; они должны помочь построить свою идентичность в соответствии с природными данными, чтобы приобрести способность самостоятельно управлять своей судьбой.

Ребенок, который не может осознать себя, не сформирует способность к ответственности. Поэтому первая задача замещающих родителей - помочь малышу узнать о себе и понять себя. Это сложная психологическая работа, овладение которой должен выступать одной из компетентности исполнителей по уходу.

Факты злоупотребления в силу их физической, эмоциональной и правовой несамостоятельности детей подтверждают необходимость усиления ответственности и компетентности взрослых о жизни и здоровья младенца. Ненасильственный способ введения таких изменений является единственным путем. Любые негативные действия, даже «в интересах детей», показывать этот способ действий и является формой насильственного насаждения и принуждения. Важным аспектом Семейного кодекса является то, что он делает закон «человечным», почитая ценности повседневной жизни, традиционно закрепляются в обычаях, ритуалах, моральных ценностях, жизнеспособной самодостаточности, которые зарождались в обычной жизни и праве.

Подтверждением вышесказанного может послужить история мальчика, который родился у 15-летней матери. Хотя девушка в то время была семье, однако ее малолетний возраст не позволил ей овладеть материнской функцией. Будучи еще сама малолетней и не имея должной поддержки со стороны семьи, девушка запустила малыша. Мальчика неоднократно госпитализировали: в свои два года срок его пребывания в больнице насчитывал половину его жизни. На это обратила внимание соответствующая служба, и кроха был устроен в заместительную семью (в то время - приемную) без лишения родительских прав. Так, мальчик прожил в такой семье четыре года. История имела положительный конец: женщина вышла замуж и родила второго. Ее новая семья способствовала возвращению ее первенца к ней. Сейчас мальчику 10 лет, а его брату - 3. Они проживают в полной семье на территории мужа матери. Однако эта история могла бы иметь и другую развязку, поскольку интеграция маленького в его кровную семью является процессом сложным и требует согласования работы различных служб как для поддержки ребенка в заместительной семьи, так и по усилению способности матери материнства.

Другой случай имел прагматическую развязку. У родных родителей не было работы, и за малышкой не было закреплено жилье вместе с матерью, отцом и родными свои первые пять лет. Сейчас девочке уже 16, и 12 лет она проживает в приемной семье. Она уже получила паспорт и приобретает профессию.

Что касается имущественных прав, то инициированный судебный процесс, который проходил без семейного адвоката не отстоял право ребенка на жилье, где проживал ее отец, дедушка, бабушка, а также мать. Доказательства факта проживания «исчезли» перед началом судебного процесса, а соседи отказались свидетельствовать в суде. Квартиру продала тетя девочки - сестра родного отца, который приложил все усилия, чтобы не допустить признания прав малолетнего.

Короткий экскурс относительно шагов в направлении защиты детей в системе ухода утверждает, что стратегия современной политики на «уменьшение дефицита» ошибочно при решении такого болезненного для Украины вопроса, как рост численности оставленных родителями без надлежащего ухода. По нашему мнению, стратегическим направлением антикризисного урегулирования может служить позиция настроенности государственной политики по показателям эволюционного развития, и будет адекватным средством решения сегодняшних вопросов защиты детства.